«Домашні» групи
1. Кожна група отримує завдання, вивчає його та обговорює свій матеріал.
2. Вам бажано обирати в групі головуючого, тайм-кіпера (той, хто стежить за
часом) та особу, яка ставить запитання, аби переконатися, що кожна розуміє
зміст матеріалу.
«Експертні» групи
1. Після того, як вчитель об’єднав вас у нові групи, ви стаєте експертами з
тієї теми, що вивчалася в вашій «домашній» групі.
2. По черзі кожна має за визначений вчителем час якісно і в повному обсязі
донести інформацію до членів інших груп та сприйняти нову інформацію від
представників інших груп.
«Домашні» групи
1. Ви повертаєтесь «додому», де маєте поділитися інформацією, яку ви отримали
від представників інших груп.
2. Виробляєте спільні висновки та рішення.
Додаток 2
Завдання групі 1
Історичні відомості про походження бісеру
Колись, в дуже далекі часи, фінські купці
везли по Середземному морю здобуту в Африці природну соду. Зупинившись на
ночівлю, вони стали готувати собі їжу на вогнищі, яке обклали шматками соди.
Вранці купці виявили чудовий злиток. Який був твердим як камінь – це було скло.
Саме так виникло скляне виробництво та почалося виготовлення штучних перлів.
По-арабські «фальшиві» перли називали «бусером».
Завдяки удосконаленню технологій скляні
намистинки з часом ставали все дрібніше і їх стали називати бісером.
Бісер знаходять у всіх країнах і в усіх
культурах. Були часи, коли його використовували не тільки для виготовлення
прикрас, а й як засіб платежу, бо ціна бісеру була майже однакова з ціною на
перли.
Розкопки доводять, що на території
колишньої держави, ще в 8-9 ст. майстри виготовляли скляне намисто, але
протягом декількох століть бісер ввозили з Венеції, Чехії та використовували
нарівні з дорогим камінням.
На початку 19 ст. бісероплетіння було
популярним в аристократичному колі, як музика, танці. Вишивали бісером все:
картини, скатертини, сумочки, пояса, різноманітні сохли, шкатулки та інші
речі.Види народних прикрас з бісеру – це намисто, браслети, комірці, ґердани,
ланцюжки.
В 19 ст., крім майстерень в селах, почали
готувати бісерниць в Петербурзькій школі народного мистецтва та в школах
художнього рукоділля. З тих часів популярність бісеру тільки зростає.
Завдання групі 2
Виробництво бісеру
На скляних заводах бісер виробляють
способом витягування та видування з пофарбованого або емальованого скла
товстостінних трубочок невеликого діаметра. Їх нарізають на маленькі шматочки
так отримують січений бісер. Щоб округлити ці шматочки, їх поміщають в залізний
розжарений циліндр, у якому міститься суміш піску та вугільного порошку.
Циліндр швидко обертається, а кусочки округляються. Так отримують бісер.
Нарізаючи скляні трубочки на більш довші шматочки, одержують стеклярус.
Застосування бісеру та короткі відомості
про техніки виготовлення виробів з
бісеру
Види робіт із застосуванням бісеру:
· Низання.
· Ткання (ручне та на рамі з
нитковою основою).
· Плетіння.
· Вишивка.
· В’язання (гачками та спицями з
використанням бісеру).
· Виклацування на воску.
Бісероплетіння характеризується
використанням великої кількості технік.
За способом виконання нанизування розрізняють:
- низання в одну нитку;
- низання в дів нитки.
До технік низання в одну нитку належать: «кривулька», «драбинка», «вінок»,
«ромб», «трикутник», «мозаїка», «зубці», «щільники», «петельки» та інші.
До технік низання в дві нитки відносяться такі техніки: «в хрестик»,
«кільця», «ромби», «повороти», «квадрати», «ялинка», «піраміда», ажурні
техніки.
За кількістю використаних прийомів низання вироби з бісеру бувають:
- прості – виконані тільки однією технікою;
- складні – виконані двома і більше техніками.
За кількістю рядів бісерні виробу бувають:
- однорядні;
- багаторядні.
За виглядом бісерні вироби
бувають:
- щільні;
- ажурні.
Завдання групі 3
Матеріали та інструменти для роботи з бісером
Бісер – маленькі, злегка сплющені або
круглі намистинки діаметром не більше 2 мм з отвором для нитки.
Комментариев нет:
Отправить комментарий