квалифікаційна робота

ВСТУП

Актуальність  даного дослідження зумовлена тим, що в нових умовах соціально-економічного розвитку України відбувається стрімка переорієнтація ціннісних орієнтирів у суспільстві, перебудова системи суспільного виробництва, що відображається на ринку праці. Тому трудова підготовка має бути гнучкою та пристосованою до технічних, економічних, соціальних потреб суспільства та спрямованою на те, щоб допомогти випускникам загальноосвітніх шкіл у професійному самовизначенні, оволодінні методами творчої діяльності в умовах ринкової економіки.

Реалізація основних положень Державного стандарту базової і повної середньої освіти, Закон України «Про загальну середню освіту», Державного стандарту освітньої галузі «Технології», провідними завданнями яких є цілісний розвиток особистості, підготовка її до життя і трудової діяльності, зокрема, потребують науково-обґрунтованих змісту та методики технологічної підготовки учнів  загальноосвітніх навчальних закладів, яка спрямована на формування готовності їх до праці в сучасному світі.

Об'єкт дослідження – процес  впровадження інноваційних методик у процесі вивчення «Технології»

Предмет дослідження – розробка методики викладання предмету «Технології», трудового навчання із застосуванням інноваційних методів.

Мета дослідження – науково обґрунтувати, експериментально перевірені розробити методику проведення уроків з застосуванням інноваційних технологій, які активізують навчально-пізнавальну діяльність учнів на уроках трудового навчання, «Технології»

Концепція дослідження ґрунтується на нижчевикладених положеннях, засадах:формування загальнонаукових знань учнів СЗШ має здійснюватись проводитись з урахуванням теоретичних і методичних положень вітчизняної та зарубіжної дидактики і методики навчання. Це зумовлює необхідність аналізу цього процесу в єдності його елементів і зв’язків, доцільність визначення місця профільної підготовки учнів у СЗШ з боку дидактики профільного навчання.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що засвоєння учнями навчальних матеріалів буде ефективнішим та якіснішим, рівень технічного розвитку учнів підвищиться, якщо навчальний процес буде здійснюватися за методикою формування технологічних знань і вмінь із застосуванням інноваційних технологій навчання (модульної, проектної, комп’ютерних технологій), що передбачатиме розв'язання учнем або групою учнів певних проблем, в інтегруванні знань, умінь із різних галузей техніки і технологій, творчості.

Відповідно до об’єкта і предмета дослідження для досягнення мети і перевірки гіпотези сформульовано такі завдання дослідження:

·      вивчення та аналіз літератури за темою дослідження;

·      аналіз існуючих методик викладання «Технології»;

·       виявлення й обґрунтування психолого-педагогічних особливостей формування знань і вмінь учнів.;

·       напрацювання інноваційних методик навчання;

·            експериментальна перевірка ефективності запропонованих новацій викладання даного розділу у СЗШ.

Для перевірки висунутої гіпотези й вирішення поставлених завдань була розроблена програма дослідження, яка включала такі методи дослідження:

- теоретичні методи: аналіз, співставлення, узагальнення даних дослідження на основі вивчення філософської, психологічної, педагогічної та методичної літератури, навчальних програм, підручників з профільного навчання, моделювання;

- емпіричні методи: вивчення, узагальнення та впровадження передового педагогічного досвіду вчителів технологій; спостереження, анкетування, бесіди з вчителями та учнями; вивчення результатів діяльності школярів; педагогічний експеримент в констатуючій та формуючій формах; статистичні та математичні методи обробки дослідження, обробка отриманих даних експериментів з допомогою комп’ютерної техніки.

РОЗДІЛ І

ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ В ПРОЦЕСІ ТРУДОВОЇ ПІДГОТОВКИ ШКОЛЯРІВ

1.1Методи навчання та їх використання в навчальному процесі СЗШ 

Під методами навчання (в тому числі методами трудового навчання) розуміють способи роботи вчителя і учнів, за допомогою яких досягається оволодіння знаннями, уміннями і навичками, формується світогляд учнів, розвиваються їхні здібності.[6, с.34-38]

Методи навчання складаються з окремих елементів, які називаються прийомами. Наприклад, метод показу робочої дії при інструктуванні учнів включає такий прийом, як показ дії в робочому і сповілъненому темпі.

Щоб краще характеризувати методи трудового навчання, їх намагаються класифікувати за різними ознаками. Наприклад, за основу беруть дидактичні завдання, джерело знань учнів, ступінь самостійності і глибину мислення учнів та ін. Проте жодна з існуючих систем класифікації методів навчання не є задовільною. Це пояснюється тим, що кожний з методів навчання, як правило, можна застосовувати для виконання декількох навчальних завдань і, навпаки, для розв'язання кожного дидактичного завдання можна застосовувати декілька методів навчання.

Тому інколи не так просто зробити вибір методу навчання. Крім того, доводиться інтегрувати різні методи трудового навчання, «Технологій». Наприклад, виклад нового матеріалу часто будують з використанням різних методів навчання. Бесіда переходить у пояснення, пояснення чергується з демонструванням і т.ін.

Великого значення у подальшому удосконалені методів навчання, творчому застосуванні їх набуває досвід вчителів-новаторів.

Оскільки навчальні завдання трудового навчання, «Технологій» збігаються в основному з навчальними завданнями інших шкільних предметів (повідомлення учням нового матеріалу, формування вмінь і навичок, застосування знань на практиці та ін.), методи навчання теж в основному збігаються. Проте за характером навчального матеріалу уроки з технічної праці відрізняються від занять з інших начальних предметів, що призводить до деяких особливостей у використанні методів. Розглянемо різні методи навчання і найхарактерніші особливості їх застосування .[25, c. 56-59]

Розповідь, пояснення, бесіда

Зазначені методи характерні тим, що тут використовується усне слово. Говорячи про застосування розповіді, пояснення і бесіди в трудовому навчанні, слід мати на увазі, що на виклад матеріалу треба відводити не більше як 20-25 % навчального часу.

До розповіді і пояснення ставлять вимоги, які треба виконувати, щоб забезпечити досягнення дидактичної мети.

Виклад матеріалу в логічно виправданій послідовності.

Чіткість і доказовість.

Емоційність викладу.

Культура мови вчителя, доступність її розуміння учнями.

До бесіди вчитель готується, тобто підбирає питання, які були б зрозумілі учням, відображали суть справи, і розміщує їх у доцільній послідовності.

Лабораторні роботи

На лабораторних роботах перед учнями ставлять завдання провести посильні дослідження, випробовуючи і порівнюючи властивості матеріалів, конструкції інструментів. Лабораторні роботи можуть бути різної складності залежно від віку учнів і наявної матеріальної бази. Бажано, щоб учні користувалися сучасними приладами і пристроями. Інтерес учнів до лабораторних робіт зростає, коли вони пов'язуються з продуктивною працею.

Демонстрування відеороликів

Під час демонстрування відеороликів на уроках з «Технологій» учні ознайомлюються з такими технологічними процесами, яких немає на підприємствах. Великі можливості розкриваються при використанні роликів в зв’язку з застосуванням мультиплікації. На заняттях у майстернях рекомендується демонструвати відеоролики (15-20хв) або ж обмежуватись окремими фрагментами. У такому разі метод демонстрування відео поєднується з іншими методами навчання (поясненням учителя, бесідою та ін.), завдяки чому досягається найбільший навчальний ефект.

Застосуванню відео на уроці передує підготовка вчителя, який проглядає його і, виходячи з поставленої дидактичної мети, вирішує, як найкраще використати відео в процесі уроку.

В одних випадках фільм стає джерелом нових знань, в інших допомагає учням зрозуміти матеріал, викладений вчителем, або узагальнити його.

Методи  практичної роботи учнів

Усі робочі операції здійснюються за допомогою трудових дій. Способи виконання трудових дій вироблені суспільно-виробничою практикою і закріплені в знаряддях праці. Тому оволодіти тією або іншою трудовою дією - це означає засвоїти спосіб використання  інструменту (механізму), за допомогою якого виконується певна дія.

Уміння в процесі навчання вдосконалюється, досягаючи свого найвищого ступеня, який дає змогу виконувати дію точно, швидко, легко і впевнено, з контролем не за процесом її виконання, а за наслідками. Найвищий ступінь її засвоєння називається навичкою.

Отже, у формуванні вмінь і навичок вирішальне значення мають такі методи вивчення «Технологій», трудового навчання, як вправи та інструктування. [19, c.43-50]

Під навчальним інструктуванням розуміють пояснення, спрямоване на розкриття змісту трудового завдання та способів його виконання і на коригування практичної діяльності учнів; пояснення, як правило, супроводжується демонструванням правильного виконання трудових прийомів, ілюструванням виробу та ін.

Провідною є усна форма інструктування. Важливе місце займає застосування письмово-графічної і графічної форми. При цьому велике значення має правильний добір технологічних карт та іншої технічної документації.

Вправи. Після пояснення і демонструвань учителя учні пробують виконувати трудові дії та вправи. У цей період вони навчаються окремим рухам і прийомам виконання операцій: триманню інструмента, робочої пози, темпу та ін. При цьому важливо, щоб кожний новий елемент операції додавався до попередніх, а не заміняв їх. При повтореннях елементи операцій пов'язуються між собою і поступово стають єдиним ланцюгом рухів (операцією).

До вправ як методу навчання висувають такі дидактичні вимоги:

·        вправи повинні ґрунтуватися на свідомій діяльності учнів;

·        елементи вправ мають поступово ускладнюватись;

·        у процесі виконання вправ повинен відбуватися самоконтроль учнів за своїми трудовими діями;

·        робота з підручниками та довідковою літературою;

Безпосередньо на уроках трудового навчання, «Технологій» учні користуються підручником, якщо забувають, як треба виконувати певний трудовий прийом, який застосовувати інструмент та ін.

Цілком виправдовує себе також застосування на уроках  трудового навчання, «Технологій» альбомів ,технологічних карток.

Поряд з підручниками та іншими навчальними друкованими джерелами на уроках трудового навчання, «Технологій» широко застосовують довідкову літературу.

Отже, традиційні методи, безпосередньо впливають та допомагають оволодіти знаннями, уміннями і навичками, формувати  світогляд учнів.

1.2 Характеристика інноваційних та інтерактивних методів

Інноваційні процеси в освіті виникали в різні історичні періоди і визначали її розвиток. Термінологічний аналіз інноваційної діяльності показує, що поняття «інноваційні процеси», «інноватика» з’явились у педагогічній науці відносно недавно. Їх поява обумовлена розширенням міжнародного співробітництва в галузі педагогіки. Оскільки вітчизняні педагогічні поняття нееквівалентні реально існуючим педагогічним явищам, то з’являються нові поняття, наприклад, «інноватика».[25, c.67-69]

Інновації – новостворені (застосовані), чи вдосконалені технології, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного або іншого характеру, які істотно змінюють обсяги, якість соціальної сфери.[25, c78-80]

Освітні інновації – новостворені чи вдосконалені технології навчання, виховання, управління, що істотно змінюють структуру і якість освітнього процесу. Педагогічні інновації є новаторським педагогічним досвідом, який формується автором або групою авторів і є об’єктом права інтелектуальної власності. У широкому розумінні освітні інновації – це вперше створені, вдосконалені або застосовані освітні, дидактичні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, які суттєво поліпшують результати освітньої діяльності.

Педагогічні інновації – це процес становлення чи вдосконалення теорії і практики освіти, котрий оптимізує досягнення її мети; результат процесу впровадження нового в педагогічну теорію і практику, що оптимізує досягнення освітньої мети.

Інноваційна педагогічна діяльність полягає у розробці, поширенні чи застосуванні освітніх інновацій. Інноваційна освітня діяльність проводиться на рівні навчального закладу, регіональному та всеукраїнському.

Усе це дозволяє нам розглядати інноваційну педагогічну діяльність як складне утворення, сукупність різних за цілями та характером видів робіт, що відповідають основним етапам розвитку інноваційних процесів і спрямовані на створення і внесення педагогом змін до власної системи роботи. Вона має комплексний, багатоплановий характер, втілює в собі єдність наукових, технологічних, організаційних заходів. Інноваційна діяльність є системним видом діяльності, спрямованим на реалізацію нововведень на основі використання і впровадження нових наукових знань, ідей та підходів.[35, c. 67-89]

Методика групової роботи    Нині розроблено багато інноваційних методик (робота в малих групах, дискусії, турніри, диспути, дебати, «міні-уроки», навчання як систематичне дослідження, «синектика», ділові ігри, імітаційні ігри, ситуаційні вправи, задачі, проблеми, вправи,  та ін). Ці методики можна застосовувати як для викладання, засвоєння нового матеріалу, так і для перевірки знань учнів. Розглянемо лише ті з них, які, на нашу думку, відповідають навчальній меті підготовки майбутніх кваліфікованих робітників, які зможуть застосувати майстри виробничого навчання на уроках виробничого навчання для розвитку технічної творчості.

Для розвитку дослідницької, творчої, пізнавальної діяльності вчителеві сьогодні необхідно шукати, перш за все, такі методи, які допомагали б створювати особливі умови для креативної діяльності учнів у навчальному процесі. Виділимо основні рекомендації для створення творчої обстановки у процесі навчання (за С. Парнсом).

Учитель повинен:

ü усувати внутрішні перешкоди творчим проявам;

ü приділяти увагу роботі підсвідомості;

ü утримуватися від оцінювань;

ü показувати учням можливості використання метафор і аналогій;

ü застосовувати розумові вправи для адаптації у незнайомій обстановці;

ü підтримувати живу уяву;

ü контролювати уяву, фантазію;

ü усувати внутрішні перешкода для мислення;

ü розвивати сприйняття всього навколишнього світу;

ü розширювати об’єм знань;

ü допомагати учням бачити зміст, напрямок їх креативної діяльності.

Вказані рекомендації виконуються лише за умови вільного обміну думками, ідеями, у процесі безпосереднього обговорення, творчої дискусії та особистісного включення учнів і самого вчителя.

Синектика  Модель групового вирішення проблем за допомогою метафоричного мислення має назву «синектика». Це модель групової творчої діяльності та навчального дослідження. Синектика (synectics) охоплює досвід застосування відомого методу групової генерації ідей, який має назву «мозкової атаки», або «мозкового штурму» (Brainstorming). Синектика розвивалася як спільна пошукова діяльність у вирішенні проблем експертними групами з використанням домислів, сміливих гіпотез, «хибних ідей» та інтуїтивних рішень. На початку розвитку ця модель створювалася як методика стимулювання творчої роботи у пошуках інноваційних вирішень проблем у промисловості та управлінні. У 60-х роках у США, де були започатковані «промислові» зразки синектики, почалися експерименти із впровадження її «навчального» варіанта у початкову, середню та вищу школи. Головним для дидактичних пошуків було стимулювання пошукової навчальної діяльності, яка заснована на емоційно-образному, метафоричному мисленні.

Отже, слід пам’ятати, що синектика як метод організації роботи передбачає уявлення про природу творчої діяльності та можливостей її цілеспрямованого включення у навчальний процес.

Дискусії  Дискусію як навчальну форму роботи зі учнівським колективом не потрібно перетворювати у псевдо обговорення, псевдо пошук тих завдань, які відомі викладачеві. Дискусія повинна бути проблемною. Світовий педагогічний досвід накопичив низку прийомів організації обміну думок, які є згорнутими формами дискусії [2, с. 134-149].

Продуктивність генерації ідей збільшується, якщо вчитель:

·     надає час для обміркування відповідей;

·     уникає питань, які нечітко сформульовані;

·     не ігнорує жодного питання;

·     розширює думку або змінює її напрям;

·     уточнює висловлювання;

·     уникає узагальнень;

·     спонукає учнів до поглиблення думки.

Правила дискусії:

1. Доброзичливе ставлення і увага до кожного учасника.

2. Утримання від схвальних або несхвальних висловлювань.

3. Зосередження всієї дискусії на темі, фіксація уваги учасників на питаннях, які обговорюються.

4. Стислість, змістовність, аргументованість як у процесі дискусії, так і під час підведення підсумків.

5. Загальний висновок - не кінець роздумам над проблемою, а наступний крок у дослідженні нової теми.

Міжгруповий  діалог  Одним з ефективних засобів організації навчальної діяльності, яка збільшує самостійність учнів, – є розподіл їхній розподіл на малі групи (по п’ять-шість чоловік) і організація діалогу між групами.

Розподіл ролей-функцій у дискусійній групі:

«Ведучий» (організатор): організовує обговорення питання, проблеми, втягує в роботу усіх членів групи;

«Аналітик»: задає питання учасникам під час обговорення, піддає сумніву ідеї та формулювання;

«Протоколіст»: фіксує все, що стосується розв’язання проблеми, формулює позицію групи;

«Споглядач»: оцінює участь кожного члена групи.

Хід дискусії:

Висунення проблеми.

Розподіл учасників на групи, розподіл ролей.

Обговорення проблеми.

Представлення результатів обговорення.

Продовження обговорення і підведення підсумків.

Рольові ігри    Дидактична (навчальна) гра - це гра за правилами, підпорядкованими досягненню заздалегідь накресленого ігрового результату [4, с. 23]. На відміну від ігрової діяльності цілеспрямована гра передбачає момент змагання. У 60-80 роках XX ст. у США поряд із грою у навчальний процес було включено імітаційне моделювання: ретельне дослідження реальної або імітованої ситуації з метою виявлення її конкретних і загальних якостей. Методика вивчення конкретних ситуацій., де головною особою є учень, була розроблена у Гарварді і застосовувалася у бізнес-школах, а пізніше у системі професійної освіти для навчання менеджменту. Модель навчального процесу, який ґрунтується на грі, вводить учнів в ігрове моделювання явищ, що вивчаються, та надає їм новий життєвий досвід.

Метод портфоліо    Портфоліо - метод навчання, оцінювання і атестації, який широко застосовується в освіті. У педагогічній практиці відомі такі види портфоліо: «робочий портфоліо», «шоукейс портфоліо» і «портфоліо для записів» [5, с. 148-152]найчастіше у практиці підготовки майбутніх кваліфікованих робітників використовують «робочий порт фоліо»: учень збирає матеріал для атестації, майстер виробничого навчання має можливість оцінити рівень його професійного зростання протягом певного часу.

Залучення учнів до атестації й оцінювання допомагає їм оволодіти власним учінням, розвиває почуття власної відповідальності за цей процес. Велику роль у застосуванні методу портфоліо у ПТНЗ приділяють викладачеві, який виконує роль фасілітатора (помічника). Саме він допомагає у розвитку самооцінки та самоаналізу учнів, рефлексивному обговоренню продуктів їхньої діяльності. Від роботи викладача, від його вміння позитивно ставитися до помилок учнів, толерантно з ними спілкуватися залежить результат цього методу.

Метод проектів     Головна мета методу-проектів – висунення та розв’язання творчих ідей.

Підготовка викладача до занять за груповою формою навчання передбачає такі етапи:

1) правильно обрати інноваційний метод для конкретного заняття, що визначається метою уроку, особливостями матеріалу, який вивчається.

2) правильно сформувати групу учнів.

3) ретельно продумати структуру уроку з використанням групових форм навчальної діяльності.

4) обрати проблему для розв’язання та намітити шляхи її вирішення.

5) важливо продумати інтер’єр аудиторії.

Учні повинні мати умови для того, щоб достатньо вільно рухатися в аудиторії, об’єднуватися у групи. Тому потрібно з’ясувати, чи є можливість в аудиторії пересунути столи, стільці тощо.

Підсумовуючи все, що викладено в першому розділі, можна зробити висновок, що застосування інноваційних методів у навчанні - одна з найбільш важливих і стійких тенденцій розвитку світового освітнього процесу. У вітчизняній загальноосвітній школі в останні роки застосування цих методів й інших засобів стали все частіше використовуватися при вивченні більшості навчальних предметів.

Це істотно вплинуло на процес одержання знань. Нові технології навчання на основі інформаційно-комунікаційних технологій дозволяють інтенсифікувати освітній процес, збільшити швидкість сприйняття, розуміння та глибину засвоєння величезних масивів знань.

Інтегрування звичайного уроку з інноваційними методами навчання дозволяє зробити процес навчання більш цікавим, різноманітним, інтенсивним. Зокрема, стає більш швидким процес запису визначень, теорем та інших важливих частин матеріалу, тому що вчителю не доводиться повторювати текст кілька разів, учневі не доводиться чекати, поки вчитель повторить саме потрібний йому фрагмент. Застосування на уроці інноваційних методів дозволить вчителю за короткий час отримувати об'єктивну картину рівня засвоєння матеріалу, що вивчається у всіх учнів і своєчасно його скоректувати. При цьому є можливість вибору рівня складності завдання для конкретного учня

РОЗДІЛ ІІ

ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ МЕТОДІВ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

2.1 Методика використання інноваційних методів на уроках трудового навчання, «Технологій» обслуговуючі види праці 

Трудове навчання створює основу для практичних дій школярів, застосування знань на практиці, розвитку творчих нахилів. І це цілком можливо, якщо знання, які здобувають учні, орієнтовані не на формальне запам’ятовування, а на осмислення фактів, процесів, на з’ясування причинно-наслідкових зв’язків між діями людини і кінцевими результатами.

Школа повинна задовольняти прагнення дітей, їхню допитливість, щоб дитина прагнула здобувати знання, розвивати здібності, свої духовні сили на основі власного погляду на життя.

Для того, щоб розвивати інтерес учнів, успішно розв’язати завдання навчання та зробити процес навчання й виховання найбільш ефективним, я намагаюся широко впроваджувати в свою роботу інтерактивні технології навчання, нові інформаційні технології та різні види дидактичних засобів навчання.

На уроках трудового навчання я намагаюсь не тільки вчити, але й розвивати пізнавальні інтереси дітей, враховувати їх здібності. Дуже важливо пробудити у дітей бажання «хочу взнати». Але цього мало, необхідно підвести їх до наступного етапу «хочу зробити», вселити впевненість «можу зробити» і допомогти довести роботу до кінця «я зробила». В цьому міститься основна мета моєї педагогічної роботи. Успіх окрилює дитину, пробуджує бажання пізнавати нове, виконувати більш складні завдання.

На  уроках доцільно використовувати мультимедійні презентації, схеми, таблиці різного змісту, інструкційні та технологічні карти, зразки виробів, індивідуальні картки-завдання різних рівнів складності, навчальні та наочні посібники.

Головною метою навчання дітей  школі має бути не озброєння учнів знаннями, а виховання їхнього розуму. Вищим проявом розуму є уміння знайти спільну причину багатьох часткових явищ, уміння знайти нестандартний розв’язок тривіальної задачі та знайти творче рішення.

Творчі здібності учнів з одного боку залежать від знань, умінь, навичок, з другого боку-знання, уміння, навички залежать від здібностей-здібності дозволяють легше, міцніше та глибше оволодіти відповідними знаннями, уміннями та навичками. Безумовно, рівень розвитку творчих здібностей особистості обмежується наявними у неї інтелектуальними здібностями. Але за сприятливих умов в учнів можна максимально розвинути творчі здібності, тобто досягти того рівня творчості, якого дозволяють учню його задатки. Ці задатки є у кожної дитини, а вчителю необхідно не тільки помітити ці задатки, але й прикласти певних зусиль для їх розвитку.

Слід відмітити, що творчі здібності школярів виявляються не тільки у створенні повністю оригінального виробу, а і хоча б його мінімальній відмінності від запропонованого зразка.

На мій погляд, зміст трудового навчання має не тільки економічну, інформаційну спрямованість, але й дає змогу кожній дитині проявити себе, відчути радість творчості, завершення процесу та отримання готового виробу. Під час практичної діяльності відбуваються внутрішні глибинні зміни, які виникають у свідомості школярів. Враховуючи цей фактор, на  уроках потрібно виконувати міжпредметні зв’язки з опорою на предмети: інформатика, фізика, народознавство, математика, література, креслення, образотворче мистецтво, географія, музика.

Навчально-виховні завдання на уроках вирішувати, головним чином, у процесі практичного навчання, що включає вправи, лабораторні та практичні роботи, творчі завдання, уроки-екскурсії, оглядові уроки, тощо. Намагатися, щоб кожне заняття проходило в формі невимушеної бесіди, захопленої розповіді, гри, змагання-це значною мірою підвищує інтерес до уроку.

Заключний інструктаж проводити необхідно в кінці уроку з метою підведення підсумків, коментую оцінки, аналізую помилки, показуючи при цьому шляхи їх попередження. Обов’язково демонструйте кращі роботи дівчаток. На цьому етапі уроку використовую метод взаємоперевірки.

Взаємний зв’язок вчитель-учень неможливий без використання інструкційних карток. Вони дозволяють учням контролювати себе самостійно, йти далі в виконанні практичної роботи. При створенні карток враховую вікові особливості дітей. Використовувати  у своїй роботі як учнівські, так власні презентації, залучаю учнів до пошуку матеріалу та їх створення, завдяки чому швидше і ефективніше розкриваються такі психічні процеси, як відчуття, сприйняття, уява, мислення.

Творчі роботи для сильніших учнів складаємо таким чином, щоб вони були не лише більшими за обсягом чи кількістю вправ, а мали якісно інший, творчий характер, сприяли розвитку вмінь і навичок самостійної роботи, більш широкого застосування знань, тому я чітко обмірковую кожен етап роботи, застосовую дидактичні принципи навчання, що дає змогу спрямувати і зумовити ефективність їхньої трудової підготовленості.

Перевірка, оцінка знань, умінь і навичок-суттєвий компонент навчальної діяльності. У структурі сучасного уроку перевірку розглядаю не тільки як контролюючий етап, а як продовження всього навчально-виховного процесу. На цьому етапі відбувається остаточне осмислення, систематизація і узагальнення знань. Для перевірки знань застосовують  задачі, диктанти, програмовані завдання, кросворди, шаблон-тести.

Розв’язування задач не лише закріплює знання, а й сприяє більш глибокому осмисленню матеріалу. Використовую задачі як для індивідуального опитування, для закріплення одержаних знань.

Зазначені види перевірки знань та вмінь допомагають урізноманітнити форми проведення уроків, враховувати індивідуальний підхід до учнів, залучати дітей до творчості, пізнавального процесу.[43,  c.34-40]

2.2. Нетрадиційні уроки в інноваційній технології

Інновація як характеристика процесу навчання торкається не тільки дидактичної побудови, але й результатів, які повинні приносити соціальну користь.

Поняття інновація характеризує не тільки пошук і впровадження нововведень, але й ті суттєві зміни, які супроводжуються перетворюваннями у видах діяльності, в стилі мислення.

Педагогічна інновація – це рішення різних педагогічних проблем оригінальним, нестандартним шляхом. І результатом такої творчої діяльності є ріст педагогічного майстерства вчителя, викладача, майстра - розвиток оптимальних особистих якостей учнів в умовах продуктивної співпраці.

Інноваційні педагогічні технології орієнтуються на учбово-дослідницьку діяльність, на особистість учня, яка розвивається. Завдяки диференціації та індивідуалізації навчання, трапляться зміни в змісті, формах і методах освіти. Яскравий інноваційний характер носять інтерактивні технології навчання.

Ці технології - це методи, технології, програми навчання, які спрямовані на максимальний зріст, активізацію внутрішніх дій учня на уроці.

Задача педагога-викладача в сучасних умовах освіти в тому, щоб керувати пізнавальною діяльністю учня та допомогти йому отримати той рівень навчальних досягнень, який він може й бажає отримати.

 

Урок-аукціон

     

       «Товаром» на уроці-аукціоні є знання учнів. «Товар» на аукціоні — це «лот», продавець — «купець». Ведучим на такому уроці краще бути вчителю. Підготовка до уроку розпочинається за два тижні, призначаються чотири «купці», які готують лоти, а також «банкір», який відповідає за підготовку аудиторії, вільної таблиці результатів аукціону. Це повинні бути учні, котрі добре встигають з предмету.

          Решта учнів утворює чотири «акціонерні товариства», по шість учнів у кожному. В кожнім «акціонернім товаристві» обирається «президент».

    Президентам видається перелік запитань для повторення, рекомендується література. Вони організовують повторення матеріалу в своїх «акціонерних товариствах» і готують їх емблеми й девізу.

Кожний «купець» готує два-три лоти (завдання) під керівництвом і контролем учителя. Оцінку відповідей учнів дають «купці», тому вони повинні бути дуже добре підготовленими до виконання своїх обов'язків. Перед уроком розставляють столи в аудиторії, а на початку уроку ведучий оголошує відкриття аукціону, представляє «купців», «банкірів», «президентів акціонерних товариств». Потім «акціонерні товариства» представляють свої емблеми й девізи.

Максимальна оцінка — 2 бали. Цей конкурс оцінюють усі чотири «купці».  «Банкір» визначає середній бал кожного «акціонерного товариства» й записує у таблицю результати аукціону. Потім ведучий дає по черзі слово.

Лот №1 — перевірка «акціонерних товариств» на «платоспроможнітсь», тобто підготовленість учнів з даної теми. Лот являє собою 10 запитань, на які треба дати відповідь «так» чи «ні». Перший «купець» повільно і чітко читає запитання лота, члени «акціонерних товариств» при відповіді «так» піднімають руки, при відповіді «ні» — не піднімають. Облік кількості піднятих рук з кожного запитання ведуть у підготовлених першим «купцем» картонках «президенти» «акціонерних товариств», але не в своєму товаристві, а у сусідньому (перед початком цього конкурсу «президенти» переходять до сусідів).

Підрахунок кількості правильних відповідей і середнього балу по картках, зібраних у «президентів», здійснює перший «купець» і передає «банкірові» відомості для зведеної таблиці, виконаної на аркуші формату А1.

Лот №2 — знання умовних означень величин. Другий «купець» вивішує цей лот, виконаний у вигляді таблиці на листі формату А1, на штативі для загального огляду, а також на кожний стіл «акціонерного товариства» аркуш (формату А1) з індивідуальним завданням. Запитання для товариств однакові, а завдання — різні. 

Оголошують умови конкурсу: час на підготовку відповідей — 5 хв., максимальна оцінка — 4 бали (за кількістю запитань). За правильне доповнення чи виправлення інше товариство може одержати заохочення у вигляді 1 бала.

Оцінку відповідей здійснює другий «купець» і передає «банкірові» для заповнення зведеної таблиці (облік ведуть за лотами з наростаючим потоком).

Лот №3 — перевірка знань формул. Кожному «акціонерному товариству» дається по три формули. Треба відповісти на запитання про правильність запису, якщо неправильно — виправити помилку.

 Цей лот готує і представляє третій «купець». Час на обговорення — 5 хв., максимальна кількість балів — 3. За правильне доповнення чи виправлення інше «акціонерне товариство» одержує заохочення — 1 бал. Третій «купець» оцінює відповіді. Результати передає «банкіру» для зведеної таблиці.

Кожне «акціонерне товариство» протягом 9 хв. повинно розшифрувати ребус, записати розшифрований вираз (слово) на аркуші паперу й здати «купцеві». За кожну зекономлену хвилину додають 0,1 бала. Через 3 хвилини «купець» оголошує результати.

Ведучий оголошує, що всі «товари» продані, аукціон закривається. «Банкір» закінчує підраховування балів і повідомляє результати аукціону.

Ведучий підводить підсумки.

 Зведена підсумкова таблиця результатів аукціону дозволяє учителю провести аналіз засвоєної теми.

Необхідними атрибутами уроку-аукціону є гонг, дерев'яний молоток, секундомір.

Урок «Що? Де? Коли?»

       Група заздалегідь поділена на три команди, обрані капітани роздані домашні завдання, підготовлені номери команд, листи обліку з прізвищами тих, хто грає, для капітанів.

Для проведення уроків були виставлені прилади, котрими учні користувалися при вивченні розділу предмета, таблички з формулами для розминки, кодоскоп, кодоскопозитори для гумористичної паузи, гонг, емблема клубу «Що? Де? Коли?», сова (символ мудрості). Гра складається з шестиетапів:
        1) вступне слово вчителя;

2) розминка — повторення усіх ключових запитань теми, з яких враховуються міжпредметні зв'язки, застосування предмета в професії;

3) визначення часу на обдумування запитання й кількості балів за відповідь. Обирають арбітрів з числа самих учасників гри;

4) гра «Що? Де? Коли?»

5) підведення підсумків — підрахунок балів з урахуванням виконаного домашнього завдання, заповнення листів обліку кожної команди арбітрами. Капітани команд і вчитель підводять підсумки;

6) заключне слово вчителя.

Урок типу «КВК»

       Застосування таких уроків — повторення тем і розділів.

Змагання складається з шести конкурсів-етапів.

1.     Привітання команд. Домашнє завдання.

2.     Розминка. Команди задають один одному запитання, на які члени команд повинні відповісти.

3.     Домашнє завдання. Перевірка домашнього завдання.

4.     Виконання по три завдання членами команди біля дошки.

5.     Завдання капітанам команд і членам команд.

6.     Заключний етап. Підведення підсумків.

Урок «За круглим столом»

       Обирають ведучого і п’ять коментаторів з проблем міжнародних відносин. Під керівництвом учителя добирають матеріали. На дошці — плакат «Студія».

        Ведучий і коментатор займають свої місця. Учитель промовляє вступне слово із зверненням до плаката, на якому зображені білий голуб, окольцований атомною бомбою, і цифри, які вказують на воєнні втрати держав світу.

        Учитель пропонує учням питання, рішення яких залежить від розв’язання багатьох проблем на Землі.

        Ведучий продовжує урок, він передає слово коментатору, залучає до обговорення весь клас.

        Урок пройшов цікаво. Колективне обговорення привчає до самостійності, активності, учні почувають себе учасниками подій, які відбуваються в світі.

Урок «Мозкової атаки»

Такого типу уроки проводять після завершення теми чи розділу. Зміст цього методу — в тому, щоб за мінімум хвилин дати максимум ідей.

I етап. Вступне слово вчителя, в якому формулюється проблема, яку необхідно вирішити. Потім комплектується бригада, призначаються експерти.

II етап. Учні ознайомлюються з умовами й правилами проведення «мозкової атаки».

III етап. Сесія, де учням задають запитання у швидкому темпі, а вони знаходять на них відповіді.

IV етап. «Штурм» поставленої проблеми. Кожна бригада одержує індивідуальне завдання і протягом 15 хвилин учні повинні знайти неординарне розв’язання даної проблеми. Перед усіма бригадами ставлять одну умову: всунута ідея повинна відрізнятися: а) новизною, б) простотою, в) надійністю, г) доступністю.

V етап. Бригади захищають ідеї, які запропонували учні, учні сперечаються, доводять, спростовують, переконують. У кінці уроку здійснюють відбір кращих ідей і оцінку цих ідей, дають рекомендації до запровадження, підводять підсумки.

Урок-семінар

       Уроки такої форми проводять після завершення вивчення теми, розділів.

Заздалегідь роздають учням запитання семінарського заняття, що відображають матеріал даного розділу й міжпредметний зв’язок.

Після того, як були заслухані вичерпні відповіді на поставлені питання семінару, вчитель підводить підсумки уроку й націлює учнів на підготовку до уроку-заліку з даної теми

Урок-залік

       Проводити його можна в різних варіантах. Перший — коли екзаменаторами стають вільні від уроків учителі математики. Другий — коли як екзаменатори виступають більш ерудовані учні, які добре засвоїли тему. В кінці уроку підводять підсумки.

Треба використати на уроках колективний засіб навчання. Наприклад, розв’язування вправ з наступною взаємоперевіркою. Група розбивається на 6 підгруп, призначається консультант, кожна підгрупа одержує різні картки-завдання. Перший приклад розв’язує і пояснює консультант, решту завдань учні виконують самостійно. Консультанти координують і ведуть облік, учитель слідкує за роботою всіх.

У кінці уроку консультант оголошує результат

БІТ-Урок

       Це нетрадиційний інтегрований урок. Урок включає три взаємопов’язаних елементи: бесіду, гру, творчість.

Перша частина уроку — бесіда. Для її успішного проведення учитель ставить перед учнями основну мету уроку і підкреслює, що досягти цю мету можна лише під час спільної роботи. На робочому місці учнів знаходиться опорний конспект і конверт з роздатковим матеріалом, з яким вони працюватимуть під час уроку. Емоційному настрою і співробітництву на уроці сприяють стимулюючі репліки учителя: «Правильно, молодці», «Оцінимо відповідь разом», «Давайте поміркуємо». Ці звернення до учнів створюють атмосферу співробітництва. Колективна робота створює ту творчу лабораторію, в якій кожний учень виступає як дослідник, шукає і знаходить відповіді, запрошуючи учителя як консультанта.

Одержані таким чином знання закріплюються за допомогою гри-естафети. Клас поділяється на команди, кожній із яких видають естафетну картку, яку починають заповнювати учнів із останнього ряду. Кожний із учнів вписує одну назву і передає картку далі. Виграє та команда, яка заповнила картку без помилок і швидше за інших.

Цікаво задуманий і організований кінець уроку, в ході якого учням пропонують продемонструвати вміння оригінально застосовувати одержані знання. Розв’язання поставленого завдання вимагає від учнів творчого підходу, знання основ предмета.

Перевага біт-уроку — в його мобільності. Учні не встигають стомитися, їхня увага постійно підтримується і розвивається. Такий урок завдяки своєму емоційному напруженню, елементам змагання є дуже ефективним. Учні на практиці відчувають ті можливості, які надає творча колективна робота.

Бінарний урок

       Такий урок часто називають інтегрованим. Головна перевага бінарного уроку полягає у можливості створити в учнів систему знань, допомогти уявити взаємозв’язок предметів і таким чином підвищити рівень знань учнів. Бінарні уроки вимагають активної діяльності кожного учня, тому клас необхідно готувати до їх проведення: запропонувати літературу з теми уроку, порадити узагальнити практичний досвід, придивитись до конкретного явища.

Бінарні уроки допомагають зміцнити учительські колективи, поставити перед нами спільні завдання, виробити спільні дії і єдині вимоги. Вдали поєднуються в бінарному уроці предмети природничо-математичного, гуманітарного циклів. Це поєднання предметів розширює кругозір і культуру учнів.